Мова-душа народу!

         З днем писемності й рідної мови!!!!

        Не створив тим ні проповідь, ані промову,

        Поговоримо друзі сьогодні про мову. 

        Що в нас вийде таки - діалог, монолог?

  Знаймо в суті, що слово - дарує нам Бог. 

  Одне - пише рука; інше - мовлять уста,

  Говорити, здавалось би справа проста? 

 Аж ніяк не проста... Бог - створив нас людьми!

       То ж за наші слова, дамо відповідь ми.

       Мова була мечем в усі роди і віки,

       Слово - скелю січе, і розділює ріки.

       Слово ...пише листа... далі ставить печатку,

Воно буде в кінці, бо було на початку. 

Забринить густо в пісні, розморозить вірша,

Так до болю притисне... що заплаче душа.

       Та насправді нам дані слова і серця,

       Щоб прославити гідно свого Творця.

      А тепер ми просвітимо сторону темну:

      Слово вкладене в мову - усну й писемну. 

Чому темну? Бо мова говорить про те,

Хто родився, хто вчиться, працює, росте.

 І ми - Словом, як Богом освячуєм Чашу.

 Мов у світі багато. Говорімо про нашу.

      Про найкращу... добрішу з усіх людських мов,

      Бо дарує нам з нею Бог правдиву любов.

      Як не знаємо мови - живемо дарма.

      Бо це правда, - "без мови народу нема!" 

Поки все суєта, і за вітром гонитва...

відкриваймо уста... хай велична молитва 

полетить до небес, хай просвітить наш дух.

Щоб могли розпізнати, хто ворог, хто друг.

       Щоби діти і внуки могли в світі жити.

      Пам'ятаймо, що мову - потрібно любити. 

      Ось моя рідна мова, рідне слово Вам пише.

      Вона творить подружжя, дитятко колише... 

Вчить нас жити, любити, молитись, прощати.

 Мова - наша душа! Мова - розуму Мати!

 Дай нам, Боже Святий, все достойно пройти.

 Ти нам мову цю дав. Тож її – освяти!