З днем писемності й
рідної мови!!!!
Не створив тим ні проповідь, ані промову,
Поговоримо друзі сьогодні про мову.
Що в нас
вийде таки - діалог, монолог?
Знаймо в суті, що слово - дарує нам Бог.
Одне
- пише рука; інше - мовлять уста,
Говорити, здавалось би
справа проста?
Аж ніяк не проста... Бог - створив нас людьми!
То ж за наші слова,
дамо відповідь ми.
Мова була мечем в усі роди і віки,
Слово - скелю січе, і розділює ріки.
Слово
...пише листа... далі ставить печатку,
Воно буде в кінці, бо
було на початку.
Забринить густо в пісні, розморозить вірша,
Так до болю
притисне... що заплаче душа.
Та насправді нам дані слова і серця,
Щоб прославити гідно свого Творця.
А тепер ми
просвітимо сторону темну:
Слово вкладене в мову
- усну й писемну.
Чому темну? Бо мова говорить про те,
Хто родився, хто
вчиться, працює, росте.
І ми - Словом, як Богом освячуєм Чашу.
Мов у світі багато. Говорімо про нашу.
Про
найкращу... добрішу з усіх людських мов,
Бо дарує нам з нею Бог правдиву любов.
Як не
знаємо мови - живемо дарма.
Бо це правда, -
"без мови народу нема!"
Поки все суєта, і за вітром гонитва...
відкриваймо уста...
хай велична молитва
полетить до небес, хай просвітить наш дух.
Щоб могли розпізнати,
хто ворог, хто друг.
Щоби діти і внуки могли в світі жити.
Пам'ятаймо, що мову - потрібно любити.
Ось моя
рідна мова, рідне слово Вам пише.
Вона творить подружжя,
дитятко колише...
Вчить нас жити, любити, молитись, прощати.
Мова - наша душа! Мова - розуму Мати!
Дай нам,
Боже Святий, все достойно пройти.
Ти нам мову цю дав. Тож її – освяти!
